Блог
Всі
Новини
уривок оповідки, з помилками, просто блокнота)),без назви, і історії)) як придумаю напишу більше))
Місто тонуло в сумних обіймах осені. Її прихід нагадував жнеця смерті, котрий пив життя з усього, що квітло, купалось в ефірах теплого літа. Солодкі і смачні фрукти, перетворювалися на гниль. Дерева ніби намагаючись відкупитися від нього: приносили в жертву свою красу, скидали до його ніг листя. Яке лягало на тротуари жовто- коричневими барвами. Шелестіло під важкими, замшевими черевиками. Свист вітру у покинутих будинках, розбитих шиб, шпаринах горищ переходив у завивання. Ніби вирився з пащі демона, який засівши у темних закутках, поміж почорнілими, обвитими павутиною меблям. Пильно придивлявся на людські потоки прохожих, вибираючи собі жертву, аби виссати з неї соки життя. Перетворити її тіло на засушену ляльку, де в темноті серед сотень інших почорнілих тіл вона лежатиме під шарами пилюки. Навіть черви не пожирають їх. Лиш зрідка сюди прокрадається, обнадійливий, скупий сонячний
Вірші
Всі
Спроба
Вірш. Спроба номер - 2))
Не знаю, як написати вірша.
Як скласти у рифму думки
Слова, як скута кригою вода
Чекають обіймів весни
Аби в них розчинитись
Потекти в океан безодні
Там навіки загубитись
Блукати в зневірі, самоті
В надії на зустрічі мить
З такими різними чужими
З карими, синіми, зеленими
Від радості сп'янілими
Чи то від вічного смутку згорьованими
Аби лиш в душі залишити сліди.
5
0
572
55 слів
Маленька камера. Сірі похмурі стіни дихають вологою.
Маленька коробочка, для тих, хто більше не побачить сонце.
Чоловік, опустивши голову, розривав на смужки списаний аркуш паперу: смужки рівні, ніби це мало якесь значення.
Звук ключа. Конвоїри відвели до стіни.
Десь там осінь, листя шелестить під черевиками прохожих. А в камері смертника клоччя думок поета лежить.
6
0
567
