Світ "тєліка"
Владислав Мірошніченко
Коли приходжу з пар я, Сідаю на диван, - Відразу не заходжу, В Facebook чи Instagram. Вмикаю телевізор, - Калейдоскоп картин, Й шукати починаю Від жартів до новин. По «СТБ» кохані Не вбили ще дітей. І дякувати Богу, Що хтось придумав «ТЕТ». Тут зазвичай сміються, Жартують, гомонять, «Країна У» й Віталька, Усіх розвеселять. Моя антена ловить Канали ще такі, Як Інтер, Україна, НовИй, ICTV. «Абзац» про все на світі Мастак розповісти. «Говорить Україна» - Говориш з нею й ти. Прокинувшись уранці, Радію завжди я, Бо снідає зі мною Не лиш сім’я моя. Єгор Гордєєв щиро Смачного побажа. Веде «Сніданок» класно, Не хочеться й лишать, Зручненьке крісло в кухні, Та все ж мені пора. Ще ввечері зустрінусь Із коробочком я.
2018-02-02 21:39:59
2
0
Інші вірші поета
Про майбутню професію Перехрестя
Інші поети
K N
@Nata_Kuchera
Nanni
@Nanni
зірка
@kazochky
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11183
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3527