Перехрестя
Минає день, минає ніч…
А я стою на перехресті,
Довкола замкнених узбіч,
І «Щось не так», - шепоче серце.
«Ти не забудеш день і рік, -
Прекрасну березневу днину,
Коли до серця ти впустив,
Оту усміхнену дівчину».
Ви спілкувались досхочу,
Не було сумно вам ніколи.
«Ти закохався», - я кричу.
І в мить підтверджую це болем.
Це біль любові, що палає
Вогнем двох молодих сердець.
І він, я думав, не згасає.
Та все ж прийшов тяжкий кінець.
Не описати це словами,
Коли сидиш удома ти,
І вже не дивишся рекламу,
А думаєш, куди втікти.
«Ми просто друзі», - ти сказала,
І наче струм пройшов по тілу.
Ти, може, ще цього не знала.
Та я уже у це не вірив.
Усе закінчується в світі,
Чи через рік, чи через два.
І не потрібні вже ті квіти,
Що так хотіла їх вона.
Ну все вже, годі сумувати,
Інакше подивись на це:
Тебе вже більше не зламати,
Не зайдеш ще раз ти в кільце.
І, стоячи на перехресті,
Ти обереш дорогу ту,
Що лічить твоє хворе серце,
І вкаже правильну мету.
Ти знай, відчуєш це одразу,
Як тільки ступиш ти туди.
Із перехрестя всім нам разом,
Дорогою в життя іти.
2018-02-02 21:38:01
5
3