Про майбутню професію
Учитель… Як багато в цьому слові.
Навіть не знаю, чого більш:
Чи радості, чи, може, болю…
Та тільки серце б’є скоріш,
Коли це слово чую я,
Коли до нього думка лине,
То, мабуть, не професія моя,
Бо люблю кожну я дитину.
А, значить, інше це зовсім,
І таємниці тут немає:
Учитель – стан це мій душі,
Він тіло завжди зігріває.
Усе: усмішка, слово, жарт,
Мене до неба підіймає.
Іще немає таких грат,
Які все це не подолає.
І знаю, молодий ще я,
На педагогів щедрій ниві.
Гадаю, ми одна сім’я:
Зернятко і колосся сиве.
Усе життя я хочу вчить,
Виховувати, розвивати.
Щоб потім, крізь десятки літ,
Таких як ми студентів мати.
Сказати можна ще не мало,
Та істина одна в нас є:
Любить дітей – то гарна справа,
Учитель – то покликання моє.
2018-02-02 21:41:35
3
1