Про майбутню професію
Учитель… Як багато в цьому слові. Навіть не знаю, чого більш: Чи радості, чи, може, болю… Та тільки серце б’є скоріш, Коли це слово чую я, Коли до нього думка лине, То, мабуть, не професія моя, Бо люблю кожну я дитину. А, значить, інше це зовсім, І таємниці тут немає: Учитель – стан це мій душі, Він тіло завжди зігріває. Усе: усмішка, слово, жарт, Мене до неба підіймає. Іще немає таких грат, Які все це не подолає. І знаю, молодий ще я, На педагогів щедрій ниві. Гадаю, ми одна сім’я: Зернятко і колосся сиве. Усе життя я хочу вчить, Виховувати, розвивати. Щоб потім, крізь десятки літ, Таких як ми студентів мати. Сказати можна ще не мало, Та істина одна в нас є: Любить дітей – то гарна справа, Учитель – то покликання моє.
2018-02-02 21:41:35
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Ann Zintenko
Дивовижно!
Відповісти
2019-10-17 15:53:10
Подобається
Схожі вірші
Всі
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
9683
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1479