Про майбутню професію

Учитель… Як багато в цьому слові. Навіть не знаю, чого більш: Чи радості, чи, може, болю… Та тільки серце б’є скоріш, Коли це слово чую я, Коли до нього думка лине, То, мабуть, не професія моя, Бо люблю кожну я дитину. А, значить, інше це зовсім, І таємниці тут немає: Учитель – стан це мій душі, Він тіло завжди зігріває. Усе: усмішка, слово, жарт, Мене до неба підіймає. Іще немає таких грат, Які все це не подолає. І знаю, молодий ще я, На педагогів щедрій ниві. Гадаю, ми одна сім’я: Зернятко і колосся сиве. Усе життя я хочу вчить, Виховувати, розвивати. Щоб потім, крізь десятки літ, Таких як ми студентів мати. Сказати можна ще не мало, Та істина одна в нас є: Любить дітей – то гарна справа, Учитель – то покликання моє.

2018-02-02 21:41:35

3

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Ann Zintenko

Дивовижно!

Відповісти

2019-10-17 15:53:10

Подобається

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1295

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

53

39

2250