Ціна життя
В цьому житті усьому є ціна, Її мірка не завжди у грошах, Ще й бува вибаглива вона, Що не міститься у ношах. Та мова йде не про монети, І не в дзвінкім шелесті купюр, Про які складають так сонети, Поети вдіті від кутюр. А щодо щастя і кохання, За них теж треба платити, Часом терпінням і стражданням, І біль прийдеться пережити. Про здоров'я це окрема вже глава, Про нього так багато говорити, В кожного про це- думка є своя, А хтось ще й любить ворожити. Не згадали ще про дружбу, О... я чую ваші вже думки, -Це як відслужити службу, Та тут і до ворожки не ходи. Дружба зміряється роками, Оберемком пережитих щастя й бід, Хорошого друга ти тримай руками, А хтивого - жени від ніг. Мабуть, ціни немає тільки час, Його нізащо не вернути, Не встигнеш оглянутись в раз, Життя пройшло, а як і не збагнути. Тож раджу провести життя отак, Щоб все не ставити на терези, Весь свій вік відчуть на смак, В нічім не требовать нужди. Що на кінець можу ще сказати, Цінуйте своє щастя й бережіть, Здоров'я й часу хочу побажати, Ви їх найбільше бо цініть! 06.09.20
2020-09-06 12:59:44
11
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Анатолій Івасик
Хтивий друг _ це як???
Відповісти
2020-09-06 13:27:15
Подобається
Яна Войвич
@Анатолій Івасик Іншими словами-користний. Якому ти потрібен лише за його потреби, образно кажучи.
Відповісти
2020-09-06 13:31:52
1
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11985
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4686