"Біль"
Яна Войвич
Біль... він розриває мою душу, Бо від мене ти їхати вже мусиш, Ох, як справлюсь із ним я, Якби повернути час, якби могла... А за вікном осіннє листя облітає, І за тобою мені тугу наганяє, Легкий вітер шепоче "не плач, усе пройде", Та лише здається, це ніколи не мине. Осінь, осінь, а за нею вже зима, Я чекаю, тебе досі ще нема, Вона, зима, а з нею сніг, Твій стерти слід він так й не зміг. А ця весна... Що принесе мені вона? Знов страждання і промерзлі квіти, Що теплом й коханням не зігріті. 03.10.20
2020-10-12 07:37:29
10
13
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (13)
Яна Войвич
@Анатолій Івасик То ти ще тут?
Відповісти
2020-10-12 12:45:30
Подобається
Анатолій Івасик
Ага, то все зла Корона)))
Відповісти
2020-10-12 12:51:27
Подобається
Яна Войвич
І знову все по-новому починається(
Відповісти
2020-10-12 13:05:31
Подобається
Інші вірші поета
" Що таке щастя? " Лей же музыка, лейся... "Почуття - ігристе вино" " Відстань "
Інші поети
EmmaGolfild
@EmmaGolfild
Aila
@aila4u
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
50
13
1419
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1343