Душа, що кохала
Моє серце занадто добре, Моя душа занадто ласкава. Хіба я знала про це коли тебе покохала Хіба я знала, що ти не кохав. Хіба я знала, що ти просто брехав Та ще й нагло у вічі. Моє серце тепер розбито, Моя душа тепер благає пощади. Ти мабуть і не знаєш як це любити, Якщо так легко кажеш: "Бувай!" Ти мабуть не знаєш який це біль Коли говорить кохання та ще й про розлуку. Моє серце ще покохає, Моя душа знову ласкавою стане. Та не в сьогоденні, а в мабутні часи. А зараз лікую рани, що на серці з'явились Лікую також свою душу, Яка так по-справжньому любила!
2018-10-20 15:27:29
8
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2636
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2301