Душа, що кохала
Моє серце занадто добре, Моя душа занадто ласкава. Хіба я знала про це коли тебе покохала Хіба я знала, що ти не кохав. Хіба я знала, що ти просто брехав Та ще й нагло у вічі. Моє серце тепер розбито, Моя душа тепер благає пощади. Ти мабуть і не знаєш як це любити, Якщо так легко кажеш: "Бувай!" Ти мабуть не знаєш який це біль Коли говорить кохання та ще й про розлуку. Моє серце ще покохає, Моя душа знову ласкавою стане. Та не в сьогоденні, а в мабутні часи. А зараз лікую рани, що на серці з'явились Лікую також свою душу, Яка так по-справжньому любила!
2018-10-20 15:27:29
8
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2166
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4832