Вірші
Тригерить минуле щоночі у снах
Тригерить минуле щоночі у снах
Волосся обстигла щоб стерти капкан,
Психологи не здатні вказати на злам
А може це просто життя, а не план?
Тригерять події в шаленому світі
Й люди, що в посмішки одіті
Хтось скаже як так можливо
Сміятись коли на душі паршиво.
Тригерять люди, які емоційні вампіри
Котрі кладуть себе вище наче сувеніри
В котрих начальники спершу
А потім перепалки без рими.
Тригерить погода й новини
Є речі, що змінити не можливо
Є люди, котрі за замовчуванням скотини
А є життя, де інколи красиво!
8
2
297
Багряна королева
Багряна королева збирає шанувальників,
Щоб потім розправитись з ними як чорна вдова.
Один для любощів,
Інший для пригод.
Все життя у королеви невимовний переполох.
Вся прислуга, всі придворні й рідні,
Бояться щоб вона не стерла їх у порох.
Багряна королева не потребує короля
Кожному з коханців віддавалась сповна,
А на ранок давала зілля.
І тоді наставала їх остання година.
Багряна королева збирає шанувальників...
6
1
308
Місячнелика
Місячнелика
Народжена пітьмою й світлом,
Та що дарує
Й та що забирає.
Місячнелика
Одягнена в білі шати,
Щоповні сходить наземлю
Щоб чиєсь життя забрати.
Місячнелика
Зі срібним волоссям
Посміхається тільки тоді
Коли сходить північне сонце.
Місячнелика
Стривожений погляд карих очей
Бачить як вогонь пробрався
У людське серце.
Місячнелика
Не дарує прощення
Тому хто занапастив життя
Котре було чиїмсь натхненням.
Місячнелика
Грає зі світлом.
Так немов це її спасіння.
Обтяжена зорями - світить дужче.
Місячнелика
Не знає як бути
Пітьма от-от занапастить
Вкотре загублену душу.
Місячнелика
Народжена пітьмою й світлом.
Тримає оборону міцно.
Обладунки зі сталі затримують печалі.
Місячнелика
Ти тільки живи...
5
0
256
Книга долі — невимовний фатум дух
Книга долі —
невимовний фатум дух.
Ти скажи моє кохання:
як тебе звуть?
Диво дивне —
життєздатна краса.
Ти скажи моє натхнення:
як там твоє життя?
Часом війни, часом болі —
не підвладний часу страх.
Ти скажи мій скарбе:
Як там твій прах?
Жити, помирати —
народжуватись знов.
Ти скажи моя доле:
кохання буде знов?
3
0
237
Осінь
Листя під ногами хрустить,
Осінь застала зненацька тривогу.
В повітрі вирує смерть
Осінь хіба ж я заслуговую на цю напругу...
Щодня коїться жахливе
Спектр емоцій змальовує картини.
І це все таке вразливе...
Якби ж не ті новини.
Листя літає у повітрі, кружляючи немов останній раз,
Оглядаючись назад горять мости за нами.
Ми виросли оголивши душу напоказ
Осінь ти береш відплату долями?
9
0
269
Вкотре самотня...
Вкотре самотня...
Вкотре сумна...
Обірвані струни душі гомонять на останніх нотах,
Шепочуть тихо мелодії ночі
Обриває поволі до кінця...
Загострює минулі рани!
Що ж...серце на замок...
Пін-код невідомий нікому
Тільки в думках і у житті:
Вкотре самотня
Вкотре сумна
Проте горда та молода...
А попереду - ціле життя!
10
0
207
Життя зовсім не малина
Життя зовсім не малина,
Й навіть не солодкий мед.
Там де здавалось би будеш щасливою
Наперекір іде усе...
З надією на зміни живеш
Хочеться втікти до моря
І там шукати спокій для душі.
Хочется забути все,
Що до цього так любив,
Хочется забути місця де жив,
Щоб знову зажити новим.
Все до сліз не ідеально,
Й таким зовсім не було...
За посмішкою - біль,
За словами - тишина.
Життя зовсім не малина,
Й навіть не солодкий мед.
4
2
300
Осінь малює барвами картину
Осінь малює барвами картину,
Для кожного свою, унікальну
Для кожного різну - одну
Для всіх однаково - сумну...
Осінь малює барвами настрій
Сумний, печальний чи може домашній.
Для кожного різний - бестіарій
Для всіх єдиний - самотній.
Осінь малює барвами затишок
Якого бракує як зранку: думок...
Осінню він як цілунок
Зігріває навіть тоді коли немає рукавичок.
Осінь малює барвами кохання
Таке ж чудове, як зірка рання,
Таке ж надійне як твоє торкання.
В мріях вічне як чекання.
Осінь вже завершила картину,
Для кожного свою, уявну
Для кожного різну оману
Для всіх однаково - вічну.
6
2
231
Любов - вбиває
Любов - вбиває
І хто б що не казав
Істина одна
Любов вбиває без спису чи ножа.
Любов - вбиває
І які б не велись бої
Істина одна
Любов вбиває наповал усіх.
Любов - вбиває
І якби не прославляли її
Істина одна
Любов вбиває серця всіх.
Любов - вбиває
І які б оди не писали їй
Істина одна
Любов вбиває навіть на смертному одрі.
7
4
280
22
Тобі от-от 22!
А чого ти в житті досягла?
Диплом, манери, ще там щось...
До біса всі манери,
Ще гірше най горить диплом...
Жити не навчили навіть люди-хемери
Яких боїшся, як смертних оков.
Тобі 22
А все теж саме, та ні...
Щороку нове прозріння
Копаєшся в своїй душі
Задаєшся питанням "а що не так?"
Відповідь одна "це ми не такі"
Ми не такі, чи життя не таке?
Тобі вже 22!
Тепер ти точно знаєш свої плани
Так цього разу вони саме твої.
Життя силуетами: барви, вогні...
Мрії стають планами, а плани тікають у дні
Скажу одне: живи як хочеш саме ти!
Так тобі буде легше досягнути мети!
4
0
320
Весна в душі
Весна в душі знову настала
Серце палким горить вогнем.
Весна до себе пригортала
Неначе втікала від проблем.
Очі горять від спокуси
А руки роблять своє
Так ніжно обіймають полюси
Неначе це вже не твоє.
Весна його до тебе привела
Куйовдячи волосся шептала ніжні слова,
Весна його до тебе пригорнула
Неначе це була всього буття основа.
Обіймаючи ніжно ти доторкнувся вустами
Передавши мені все те, що у тебе на душі
Цілував мене силуетами,
Неначе це останній день на суші.
Весна в душі знову настала,
Я тебе так сильно покохала.
Весна до себе пригортала,
А я люблю тобі шептала.
8
0
292
Ти поринаєш у сни...
Ти поринаєш у сни з відголоском минулого,
Твоє життя не минуло.
Ти засинаєш в обіймах майбутнього
Життя давно вже промайнуло.
До прірви стрибають навіжені,
А ти щастя шукаєш наче холеру.
Пізнай себе, знайди щастя в читанні
Поїдь світ заочі, підіймайся вгору.
Світ такий неймовірний, а ти показуєш втому.
Мрій, живи, твори, люби
Тільки дочекайся того буму.
Покажи яка ти, просто підвищуй масштаби.
8
0
479
Знову
Знову все теж саме
Дороги, міста...
Знову життя ставить рамки,
Хіба це життя?
Круговорот подій, думок, бажань
А час пливе неначе в морі океан.
Знову хвилі штовхають до скал
Криваві рани і боляче тілу.
Та кому ти скажеш, що у житті повний аврал?
Знову всі забули все
Ти сама серед мілліонів людей.
Самотність не так страшна,
Коли щоразу сюди відносить життя.
9
2
305
Наш вогонь
Можна,
Я цей момент залишу у пам'яті?
Здається,
Тільки зараз я відчуваю щастя.
Можливо,
Тільки біля 20-тки я зустріла його.
Здається,
Він торкнувся серця мого.
Можна,
Я тільки з ним і тільки у двох?
Тихо,
Будемо разом берегти наш вогонь!
10
0
450
Для найріднішої Мами
Моя найкраща, рідна, наймиліша
Дорога моя Матуся!
Дякую, що ви у мене є
Мою любов до вас не описати простими словами,
Та все ж я спробую це для Найріднішої у Світі МАМИ:
Найкраща посмішка у світі,
Найдобріше серце
Й найтепліші руки.
Життя для мене - це є Ви.
Без вас ніхто
Бо ви усе на світі!
І подруга, і порадниця -
Ви є для мене найкраща.
Без вашої любові не уявляю себе.
Дякую Богу і бабусі за Вас.
Посміхайтесь частіше,
Дуже сильно ЛЮБЛЮ Я ВАС!
9
0
647
Кохання молодого вівчара
Полониною якось посеред днини гуляв закоханий юнак,
Мріяв про дівчину ім’я якої він не знав.
Сині очі, чорні брови ще й посмішка хоть куди
Припала ця гуцулка мила юнакові до душі.
Тужно грав він на трембіті своїй отарі за якою наглядав,
Награвав мелодію сумну й розповідав про свій жаль.
Душа його страждала, бо кохання ще не знала
Та серце вже палало немов пекельний жар.
Щоночі сидів він під сосною
Й на зоряне небо споглядав,
Та не знав він, що зрадливі води Черемошу
Заберуть до себе його гуцулку чарівну.
9
4
364
Змінюється все...
Як все дивно помінялось
Здавалось би ще недавно
Ішли тримаючись за руку,
А сьогодні вже немає з ким.
Ще вчора ми сміялись до сліз,
Й рахували хвилин розлуки,
Ще вчора ми мріяли про майбутнє
А сьогодні вже немає мрій.
Ще вчора ми палко цілувались,
А сьогодні вже не ми.
Ще вчора ми розлуки боялись,
А сьогодні вже розлучені ми.
Як все дивно помінялось
Здавалось ще недавно
Ми по морському пляжі гуляли
А сьогодні на тому пляжі гуляєм не ми.
Тоді навіщо ми разом були?
Якщо не судилось нам бути разом назавжди
Тоді навіщо ти зрадив?
Якщо казав, що любив.
Ти боляче робиш, ти раниш серце назавжди
Я більше нікому не повірю
Так як повірила тобі,
Та як в очі дивилась тільки тобі.
Мені тепер важко,
Серце розірвалось на шматки,
Душа ридає щоночі,
Складаючи віршовані рядки!
7
0
407
Минулий, теперішній Новий Рік
Новий рік завітав до мене в гості...
Приніс в дарунок мені:
Пакетик спогадів,
Жменьку мрії,
Й на останок краплину любові.
Новий рік дарунок перший відкрив:
Спогади бушують наче в морі кораблі,
Спогади навіюють сум й біль німу,
Спогади такі далекі й такі серцю близькі!
Другий дарунок стався відкривати:
Й мрія моя сталася збуватись.
Мрію про щастя й добро для всіх,
Мрію про щирість й життя без брехні!
Й на останок третій дарунок відрився:
Там мене чекало кохання крапля,
Щире почуття яким амур керує
Стрілило прямо в душу й зворушило серце!
Й коли Новий рік виходив з хати,
Я до нього промовляти почала щиро, Будь ласка, почуй мої слова
Й скажи, що буде так...
Нехай спогади залишаться спогадами
Й не ворушать минуле.
Нехай мрії перестануть бути мріями
Й стануть реальністю.
Нехай амура стріла торкнеться правильного серця
Й запалить вогонь кохання в душі моїй.
Нехай 2018 останні хвилини стануть спогадом,
А 2019 нехай стане роком змін й здійснення мрій!
8
0
674
Гори
А гори так надихають,
А гори так манять красою.
Я б хотіла там залишитись,
Жодного гамору міста
Тільки тихий спів пташок й шум струмка
Тільки чисте повітря й невимовна краса.
Немає зайвих людей,
Тільки гуцульська щира душа,
Все спокійно й водночас так просто...
Все ж гори так манять красою!
11
1
656
Душа, що кохала
Моє серце занадто добре,
Моя душа занадто ласкава.
Хіба я знала про це коли тебе покохала
Хіба я знала, що ти не кохав.
Хіба я знала, що ти просто брехав
Та ще й нагло у вічі.
Моє серце тепер розбито,
Моя душа тепер благає пощади.
Ти мабуть і не знаєш як це любити,
Якщо так легко кажеш: "Бувай!"
Ти мабуть не знаєш який це біль
Коли говорить кохання та ще й про розлуку.
Моє серце ще покохає,
Моя душа знову ласкавою стане.
Та не в сьогоденні, а в мабутні часи.
А зараз лікую рани, що на серці з'явились
Лікую також свою душу,
Яка так по-справжньому любила!
9
0
623
Крила любові
Скажи чому крила любові мені подарував?
Чому оберігав і золоті гори обіцяв?
Чому зараз ти не кохаєш?
Чому мене на іншу міняєш?
Я ж кохала тебе по-справжньому
Ніжно, закохано й так пристрасно...
Я була готова за тобою іти,
Я знала, що ти моє все...
А ти моє серце взяв і розбив,
Крила зламав і до безодні пустив...
Душу, що так віддано кохала
Вмить нещасною зробив...
11
0
483
Не з'являйся
Прошу не з'являйся у моєму житті
Ні, не потрібно мені твоїх пустих балачок.
Просто пройди повз,
Просто не промовляй свої сповнені яду слова.
А якщо і з'явишся ти раптом
То прошу май повагу до моєї душі.
Не використовуй як іграшку її,
Бо доля все бачить і занотовує у книзі життя.
От побачиш сьогодні ти зі мною вчинив так,
А завтра доля в відповідь і тобі надішле болісний кулак.
Так, вона це зробить,
Так, вона нагадає про все...
Тому прошу ти або залишся або іди
Іди і не вертайся
Забудь дорогу, викинь ключ від мого серця.
Просто зрозумій біль щастя не поверне.
Прошу зникни...
Прошу піди...
Прошу зітри спогади...
Прошу не люби...
3
0
554
Закохалась...
Мамо, я закохалась
Закохалась по-вуха...
Благаю скажи, що мені робити
Скажи, як правильно вчинити.
Матусю, я так сильно його кохаю
Чекаю дива, а його немає.
Матусю рідненька, він мені сниться
У снах ми гуляємо і взаємно кохаємо.
Матусю мене лякають думки
І я не знаю чи він мене кохає.
Матусю я боюсь розчаруватись.
Матусю я боюсь, що не зможу ще так покохати.
Мамо, рідна благаю дай пораду
Скажи, що все налагодиться
Та тільки не кажи, що всьому свій час.
Матусю я і сама це знаю та кохаю, просто - кохаю!
9
0
687
Гроза
Грозою мрію змити всі болючі пам'ятті сліди
Птахою полечу у світ за очі.
І просто на вершині зупинюсь
І тихо-тихо у прірву упаду.
Впаду і знову встану я на ноги
З новою жагою до життя!
Зі світлими думками
Я буду все починати з початку!
Почну з банального простого
І просто розпрощаюсь із усім минулим.
Нове життя - нові і люди,
Нове життя - нові сліди!
Як все до болі просто,
Як все до невтями легко.
Ні це все сон,
Це все не зараз, а на яву...
Розбудить мене гроза гучна,
І сон перервется немов ота струна.
Минуле є і нікуди не стерлось
Воно щодня нагадує про непросте життя!
~29.06.18~
6
0
544
Минуле
Минуле не тямлячи ворошу...
Згадую події сивої давнини...
Чому тоді так було легко
Вчинити по-правильному неправильно?
Хоча б на мить у минуле повернутись...
Хоча б на мить сказане змінити...
Хоча б на мить про все забути...
Та ні воно за тобою все йде...
Минуле, на ятри не загоєні рани...
Минуле, дозволь спокійно жить...
Ні, не бушуй в думках ночами,
Я хочу просто спокійно спать і жить!
28.06.2018
6
0
478
То була моя весна...
То була моя весна...
Холодна і невблаганна.
Безжалісна, панна моя,
Весна моя!
Квітнуть дерева,
Та не моя душа.
Співають пташки,
Та не весела я.
То була моя весна...
Де залишався трішки морозець на щічках,
Де сонце проривалося до нас,
Де кохання жило вічно...
То була моя весна..
Так моя і більш нікого!
Такою я її вбачаю,
І щодня в думках своїх блукаю.
То була моя весна...
То були мої надії...
І почала квітнути й моя душа!
І побачила я у любові ту надію...
8
2
541
І години не минуло ти забув...
І години не минуло він забув,
І в обіймах іншої заснув
На душі зимно,
Серце сумує.
Сум і печаль обіймає мене,
Тільки один чай зігріває мене.
Пам'ятаєш як ти запрошував гуляти?
Пам'ятаєш як ти питав як справи?
Пам'ятаєш наш перший поцілунок?
Пам'ятаєш ту зимну та зоряну ніч?
А я знаю...
Ти не пам'ятаєш...
Ти двухлика людина,
Яка нехтує усім на благо собі.
Я знаю, що:
І години не минуло ти забув
І без прикрощів на серці
В обіймах іншої заснув!
5
0
527
Смуток, біль та сльози
Багато думок в голові,
Багато тягарю на серці.
Багато непрятних людей
І ще більше таких моментів.
Так хочеться скинутись із скелі,
Полетіти додолу і прокинутись в раю.
Так хочеться щоб зникли усі неприємні люди,
А із ними і всі проблеми.
Чому так важко на серці?
Чому душа розривається по-частинах?
Все неможливо тримати в собі.
Час від часу, цей оков пробиває лід
І все сльози не зупинити, а біль не загасити.
Поплач, поплач...
Біль мине, усе мине...
І час усе розтавить по-місцях...
Усе буде краще,
Якщо не сьогодні, то завтра!
10
0
527
Обійми
Обійми...
А чого вони варті?
Обійми...
Хіба це не прекрасно?!
Знаєш я мрію з тобою під місячним світлом гуляти,
Дивитись на небо і думку гадати.
Знаєш я мрію відчути твоє мужнє плече,
Обійняти тебе і забути про все...
Обійми...
Це емоція чи почуття?
Обійми...
Хіба вони не варті нашого буття?!
Знаєш з тобою я стаю хоча і на певний час
Тією маленькою і неслухняною дитиною.
Знаєш з тобою я даю волю почуттям,
Просто забуваю про все і час триває тільки для нас.
Обійми...
Ввічливість чи пристрасть?
Обійми...
Хіба не ніжно виглядає?!
Обіймаючи тебе
Я знаю, що колись ми серця поєднаєм.
Обіймаючи тебе
Я знаю, що колись ми в любові зізнаємось.
Обійми...
Кохання чи любов?
Обійми...
Хіба незакохані так світ сприймають?!
Знаєш обіймаючи тебе я зрозуміла одне,
Що ти та людина, яка пробуджує серце сильніше битись...
Знаєш коли ти обіймаєш мене,
Я розумію доля не просто так зводить разом...
Обімаю закохану душу...
Цілую солодкі губи...
Кохаю щиру душу...
І просто дякую небу за ту саму людину!
@yulka_23_love
8
0
743
Вечір, ніч, ранок, день...
Вечір, ніч, ранок, день...
Усе змішалось в клубочок ниток...
Усі думки займає він...
Чому моє серце ти полонив?
Вечір, тихий вечір...
Ми з тобою вдвох гуляли...
Сміх, веселощі, юрба...
Та ми на це уваги не звертали...
А зараз що із нами сталось?
Ніч, сувора й тиха, ніч...
А ми двоє гулямо і на зірки споглядаємо...
Романтика річ пристрасна й запальна...
А зараз де наші почуття?
Вже майже ранок настає...
Ти проводиш мене додому, пристрасний поцілунок...
Обійми, і знову поцілунок...
Скажи мені, що ти про мене не забудеш!
День настав...
Думки змішались, згадую поволі вчорашній вечір...
Я хочу знову прогулятись,
Я хочу хоча б останній раз твої вуста поцілувати...
Вечір, ніч, ранок, день...
Я згадую нас кожен день...
Скажи мені чому усе так сталось?
Скажи мені чому ми боїмось сказати, те "кохаю"?
Ось настав той вирішальний вечір.
Ми зустрілись з тобою,
І що ти мені тоді сказав?
Кохаю палалко та сумніваюсь, що саме тебе.
@yulka_23_love
15
0
865
Між нами сотні кілометрів
Між нами сотні кілометрів,
І тільки Всевшній знає наші думки.
Чи сумуємо? Чи кохаємо?
Чи зустрічі чекаємо?
Між нами сотні кілометрів,
Та це уявна відстань,
Бо поруч ми думками, і не тільки.
Бо ми в думках живемо вічно.
Між нами сотні кілометрів,
Між нами тисячі думок,
Між нами різні люди,
І тільки в серці назавжди поряд ми будем.
Ми чекаємо зустрічі,
Ми рахуємо хвилини,
Ми знаємо часу ціну,
Ми кожну мить цінуємо.
Між нами кілометри,
Які єднають нас.
Між нами кілометри,
Які випробовують нас.
10
0
632
Дивно як міняється час
Дивно як міняється час...
Сьогодні ми є, а завтра вже нас немає.
Сьогодні панує кохання, а завтра вже війна настає.
Сьогодні ми щасливі, а завтра ми у гніві.
Сьогодні ми пам'ятаємо, а завтра ми забуваємо...
Так дивно як міняється час...
Він не читає думок,
Він не боїться втрат,
Він не прагне кохання,
Він не знає гніву і журби!
Так дивно як міняється час...
Він просто повільно змінює нас!
7
2
600
Зірка, що здійснила мрію
Падала додолу зірка,
Падала та й упала і погасла.
А я в цей час бажання загадала.
Загадала я у Віри:
Вірити в диво...
Загадала я у Надії:
Надію в серці завжди мати...
Загадала я в Любові:
Кохати до нестями...
Бажання в мить здіснила вона...
Тепер я з дивом, надією і коханням поруч за руку іду...
Дякую зіронько за здійсненну мрію!
7
0
864
Троянди
Троянди зів'яли,
Помарніло літо.
Забули ми усе, що знали
А вогонь все дужче тілом біжить.
Троянди обмерзли
Не буде букету для прекрасної панни.
Трояндів пелюстки обсипались додолу.
Це так моє серце віддає світу втому.
Ми втомились жити, ми не цінуємо любов.
Ми втомились мріяти й дружити!
Хіба так важко знести цей клятий оков?
Нам жити стане легше і простіше.
Троянди цвіт вже трішки відновився.
І ми змінили власний світогляд.
Тепер любов і дружба пріорітетніше за інше
Тепер у світі немає абсурду, злості і брехні.
Троянди вже цвітуть весною
Це ми з тобою поруч попри них ідем!
Троянди літом віддають прекрасне
Це так наше кохання квітучим стає!
7
0
514
Мрію пам'яттю про тебе
Знаєш: я так тебе люблю!
Пам'ятаю твій теплий подих,
І твій закоханий погляд,
Пам'ятаю ще я твої рук ласкавий дотик.
Так мрію з тобою злітати до неба,
Пізнати всі тонкощі буття.
Пригорнутись до твого плеча
І шептати: "Коханий - я навіки твоя!"
Мрію світанок з тобою зустріти,
Мрію зірки зустрічати щоночі.
Закохані душі разом ще з вечера,
Це ми з тобою такі недоторканні.
Цим мріям суджено збутись,
Та тільки коли не відомо.
Ці мрії поклик всього нашого життя!
Сама доля нам їх малює загадково!
9
0
632
Спогад назавжди
Ми сиділи з тобою під вербою,
Сонце вже заходило за обрій.
А ти все розповідав про щастя, про любов,
А я з цікавістю слухала тебе.
Та незнало серце,
Та незнала я.
Що це всього - лиш сон,
А не життя! А не любов!
Всього лиш сон! Лиш сон!
Ми сиділи з тобою під вербою,
Ти цілував мої вуста.
Наша любов не згасала,
Її продовжило життя!
10
0
659
