SPLIT PERSVNALITY 2
I have blackouts, Feels like there's someone else in my head, BECAUSE OF THIS, I BECOME THE CAUSE OF NERVOUS BREAKDOWNS, I cannot control myself when someone controls me, Then I get the role of a weapon AND SOMEONE'S SHIT CLEANER. Don't get me wrong, I'M NOT A HYPOCRITE, I have a demon THAT'S UNDER MY SKIN, I've nowhere to run, I CAN'T FIGHT WHAT'S WITHIN, I don't have no choice BUT TO PUT UP WITH IT I don't know what kind of personality I have in my mind, But I want it to disappear completely, I wanna kill it, wipe it off the face of the earth, and move on with my life, It's a 1 on 1 fight, everybody calls me crazy... MY SECOND PERSONALITY WANTS EVERYONE TO DIE, IT CAN DO ANYTHING IT CAN COMMIT GENOCIDE, THIS IS A MONSTER WITH A SENSE OF THE BEAST FROM IT IT'S IMPOSSIBLE TO HIDE, BUT THE QUESTION IS, WILL YOU TAKE MY WORDS AS HELP OR THINK THAT IT'S ALL A LIE
2021-04-18 15:09:17
1
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
JENOVA JACKSON CHASE
Niceee.
Відповісти
2021-04-19 12:50:54
1
CVLD BLVVDED
Відповісти
2021-04-19 12:51:11
1
JENOVA JACKSON CHASE
@CVLD BLVVDED 🎉🎉🎉.
Відповісти
2021-04-19 12:52:29
1
Схожі вірші
Всі
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8786
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11261