THØUGHT FLØW
LOTS OF THOUGHTS RUNNIN' THROUGH MY BRAIN, I CAN'T GET HUNG UP ON ANY OF THEM, THIS STREAM IS LONG, I SEE ONLY BLURRY STAINS, FROM THOUGHTS THAT HAVE LONG DISAPPEARED I SHOULD GO OUTSIDE FOR A COUPLE OF SECONDS, DIAGNOSE THE MIND AND THEN START TO CLEAR IT, IF A VIRUS APPEARS THEN IT'LL BE NECESSARY TO CUT IT OUT, THE DESTRUCTION'S COMPLETE, THE SYSTEM MUST BE TURNED OFF AND ON I GO TO THE MIRROR BUT SEE NOT MYSELF, NONE OF THE PSYCHOLOGISTS I WENT TO GAVE ME PSYCHIC HELP, AFTER MANY THERAPIES I'VE NOT STARTED TO FEEL WELL, WHY I ALWAYS FEEL SO SHITTY AND CAN'T FIND A WAY OUT OF THIS SITUATION, CAN SOMEONE FUCKIN' TELL? I AM TRYING TO STAY AFLOAT, HUH, IT'S LIKE I'M IN THE MIDDLE OF THE SEA WITHOUT A BOAT, I DON’T HAVE ANYTHING, I HAVE TO DO SOMETHING, BUT I DON'T KNOW WHAT, ALL I CAN DO IS HOPE FOR SOMETHING AND CONTINUE TO ROT. I'M TRYNA GET HUNG UP ON THE POSITIVE, OR RATHER ON WHAT I HAVE LEFT, IT'S SO FUNNY THAT ALL THAT DISTINGUISHES ME FROM A CORPSE IS NOT THAT I LIVE, BUT ONLY THAT I BREATHE UHHH...
2021-01-15 06:06:47
2
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11168
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8675