Death, why?
I know that's the best for him. I know he's lucky, but it's hurts. I'm selfish? May. But even then, I don't want him leave either too. He's still alive, but he can't feel it anymore. It's still here, but not completely. Why am I so unfortunate that I can’t say goodbye to anyone properly? Why does it hurt so much? Why am I so selfish?! I hate eternal life, now yet I suffer. Hope is faint, worth nothing anymore. Tudom, hogy neki így a legjobb. Tudom, hogy szerencsés, még is fáj. Önző vagyok? Lehet. De akkor sem akarom, hogy ő is elmenjen. Még él, de már nem érez. Még itt van, de már nem teljesen. Miért vagyok, olyan szerencsétlen, hogy senkitől nem tudok rendesen elbúcsúzni? Miért fáj ennyire? Miért vagyok ennyire önző?! Gyűlölöm az örök életet, most még is szenvedek. Halvány a remény, már mit sem ér.
2021-04-17 22:48:40
1
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12031
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3148