Death, why?
I know that's the best for him. I know he's lucky, but it's hurts. I'm selfish? May. But even then, I don't want him leave either too. He's still alive, but he can't feel it anymore. It's still here, but not completely. Why am I so unfortunate that I can’t say goodbye to anyone properly? Why does it hurt so much? Why am I so selfish?! I hate eternal life, now yet I suffer. Hope is faint, worth nothing anymore. Tudom, hogy neki így a legjobb. Tudom, hogy szerencsés, még is fáj. Önző vagyok? Lehet. De akkor sem akarom, hogy ő is elmenjen. Még él, de már nem érez. Még itt van, de már nem teljesen. Miért vagyok, olyan szerencsétlen, hogy senkitől nem tudok rendesen elbúcsúzni? Miért fáj ennyire? Miért vagyok ennyire önző?! Gyűlölöm az örök életet, most még is szenvedek. Halvány a remény, már mit sem ér.
2021-04-17 22:48:40
1
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13017
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2449