Більше не буду
Евгений Гнасевич
Слухав твої сльози - більше не буду Ти вгомонила вітер - більше не треба Я забираюся в поле - щоб більше не чути Моє серце не б'ється - більше не треба Брав совість з собою - більше не буду І вже не гнітить мене - більше не треба Я заховаюсь подалі - більше не чутю Щось дихати важко - більше не буду (Слушал твои слёзы - больше не буду Ти успокоила ветер - больше не нужно Я упрячусь в поле - чтобы больше не слышать Мое серце не бьется - больше не нужно Брал совесть с собой - больше не буду И уже не гнетёт меня - больше не нужно Я спрячусь подальше - больше не слышу Что-то дышать тяжело - больше не буду)
2019-03-20 07:08:57
3
0
Інші категорії
Поеми Вірші до свят Історичні Вірші в прозі Гумористичні Привітання
Інші поети
Apaylia
@Apaylia
Тимка
@pro_risovanie_s_timkoy
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1865
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5060