Більше не буду
Евгений Гнасевич
Слухав твої сльози - більше не буду Ти вгомонила вітер - більше не треба Я забираюся в поле - щоб більше не чути Моє серце не б'ється - більше не треба Брав совість з собою - більше не буду І вже не гнітить мене - більше не треба Я заховаюсь подалі - більше не чутю Щось дихати важко - більше не буду (Слушал твои слёзы - больше не буду Ти успокоила ветер - больше не нужно Я упрячусь в поле - чтобы больше не слышать Мое серце не бьется - больше не нужно Брал совесть с собой - больше не буду И уже не гнетёт меня - больше не нужно Я спрячусь подальше - больше не слышу Что-то дышать тяжело - больше не буду)
2019-03-20 07:08:57
3
0
Інші категорії
Пейзажні Філософські Поеми Вірші до свят Історичні Для підлітків
Інші поети
alia gala
@galaalia
Ethanio Oberon
@ethanio_oberon
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8042
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1253