Така любов
Писав він вірші й дарував малюнки. Тримав за руки, надсилав цілунки. Він так кохав, любив мене безтями. Він був володарем над усіма світами. Та раптом згаснув наш вогонь кохання. Я замість слів "люблю" чула зітхання. І більше не тримались ми за руки. Коли були удвох, вмирали з скуки. Любов пройшла, і квіти вже зав'яли. "Все буде добре," - інші нам казали. Та не зійдемося ми разом знов. Кохання- яд, що серце отруїло. Було погано і душа боліла. Така складна ця річ, така любов.
2019-12-11 21:05:54
7
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Marin_a
@Анабель Блэк спасибо 😘
Відповісти
2019-12-12 05:49:32
1
Alis Tulupa
Шедевр
Відповісти
2019-12-14 11:55:27
1
Marin_a
@Alis Tulupa спасибо 😊❤️
Відповісти
2019-12-14 12:05:09
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2652
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1705