Кайдани
Вікторія Куран
У кайдани себе закувала, почуття зв'язала туго, і заховала. Усе заховала.... Залишила лише злість, біль і гнів. В моїх очах більше, не побачиш ти ніжності тої, що плескалась раніше у них. Усе зникло... З'явилась лише стіна- висока із сталі моїх не виплаканих сліз, не зройнує її ніхто. Холодна сталь тепер в очах, Холодна помста, Холодний ніж у спину.
2018-09-09 20:57:10
3
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Ranzay
*гнів
Відповісти
2018-09-09 21:11:33
Подобається
Ranzay
Можу запропонувати зробити так як я. Продовжити жити так як завжди, але менше підпускати до себе. Саме головне не відмовляйся від ніжності.
Відповісти
2018-09-09 21:14:44
Подобається
Вікторія Куран
Я так і зробила, а ніжність отримувати нема від кого.
Відповісти
2018-09-09 21:15:30
Подобається
Інші категорії
Привітання Історичні Радісні вірші Сумні вірші Ода Вірші до свят
Інші поети
Daisy Daisy
@daisy_daisy
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2471
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13259