Stone

Butterfly

Je suis vide, je suis stone J'ai mal mais je suis stone Je me sens triste et perdue Seule et paumée Pourtant je suis entourée Je suis stone Mais triste Stone Mais blessée Stone Indécise J'encaisse Je dis plus rien mais j'encaisse Je souris mais j'encaisse en silence J'ai monté de toute pièces mon apparence Une larme sur ma joue Et un gouffre sans fond en moi Que c'est dur d'être au fond Sans que personne ne le voie /!\ La photo m'appartient /!\

2021-01-19 16:35:43

Інші вірші поета

Stone de toi Moments d'Insouciance ᗰIᖇᗩᘜᗴ Juliette et Roméo

Інші поети

Alaska

@Alaskan

Akira Yamanoka

@sasha_karabash

Анастасія Жукова

@an__zhukova

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

12966

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11996