Біль війни
Міко
І знову гучно пролунав постріл, Когось брат, героєм вмер в бою. Сестра та матір гірко плачуть, А брат - тихенько в стороні сидить. А когось батько десь сидить в окопах, Молившись щоб залишитись живим. Там десь далеко його чекає, Дружина, матір та сини. Поки ворог сліпо атакує, Наші хлопці йдуть вперед до них. За нас, за землю, за Україну, Гинуть! Гинуть! Гинуть чиїсь сини.
2022-10-13 23:17:52
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
просто веселка
В передостанньому рядочку пише "Украну", а не "Україну", а так то вірш гарний ✨
Відповісти
2022-10-14 05:34:55
Подобається
Міко
@просто веселка ой, даже не помітила, дякую за зауваження)
Відповісти
2022-10-14 05:36:33
1
Інші категорії
Для підлітків Для дітей Вірші в прозі Подійні Любовні Філософські
Інші поети
ЕЛЕНА
@Elastar
Elae Marks
@Elae_Marks
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2549
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11283