Ангел.
просто веселка
Ангел на ланцюгу сидить. "Невже у вас нічого святого?" Час - вітром швидко летить. "Їй потрібно вернутись додому!" Ангел молитися не припиняє. "Загину, та вона полетить у небо!" Всесвіт такі гріхи не прощає. "Ангеле, зачекай, прийду по тебе!" Ангел дальше молиться Богу. "Невже поляжемо тут удвох..." Друзі іноді не йдуть на допомогу. "Летимо разом, нас чекає Бог!" . . . . . . . . . . . . . Автору подобається образу ангела, тому про них багато віршів 😅
2022-10-12 10:37:30
3
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
просто веселка
Дякую 🧡☕🧡
Відповісти
2022-10-12 10:41:29
Подобається
vlusya
Як завжди неперевершено)))))
Відповісти
2022-10-12 18:16:57
1
просто веселка
@vlusya дякую ✨🍰✨
Відповісти
2022-10-12 20:04:36
Подобається
Інші вірші поета
Я все ще думаю про тебе... Дівчина з картинки. Щось. Уже не діти...
Інші поети
Ledi_Alina03
@Ledi_Alina03
BON BON
@bon_bon_c0xu
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1989
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12170