Чужа мама.

просто веселка

Подув вітер, покотився дим, Що ти, війна, зробила з ним, хлопцем молодим? Ще вчора м'яча ганяв, А сьогодні перед смертю На коліна впав. Плаче Україна, плаче й мати. Тіло сина не відпускає, Адже земля навіки його поховає! І вона не потримає його знов За руки, не витре рушничком губи. Коли він був ще дитям і не Знав, що таке війна. Вона проклинає кожну мить, Коли на сина кричить...! Вірніше кричала, і при розумінні Цого сльоза на землю упала. Неначе грім розпач на матір Звалився, і світ на до і після Розділився, хоча ні, геть Розвалився. Вона залишилася сама... Ніхто не скаже звичне "Мам", Ніхто не скаже, як жити далі. Адже нікому не має діла До чужої мами... Вірш написаний ще в 2017, тому не судіть строго. Я тоді ще не дуже вміла писати😅

2021-11-23 08:31:31

5

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

просто веселка

дякую 🍬

Відповісти

2021-11-23 09:13:45

Подобається

просто веселка

пасібочки 😊

Відповісти

2021-11-23 09:13:52

Подобається

просто веселка

дякую🍰

Відповісти

2022-01-15 14:31:50

Подобається

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

2356

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

39

9

1891