Чужа мама.
Подув вітер, покотився дим,
Що ти, війна, зробила з ним, хлопцем молодим?
Ще вчора м'яча ганяв,
А сьогодні перед смертю
На коліна впав.
Плаче Україна, плаче й мати.
Тіло сина не відпускає,
Адже земля навіки його поховає!
І вона не потримає його знов
За руки, не витре рушничком губи.
Коли він був ще дитям і не
Знав, що таке війна.
Вона проклинає кожну мить,
Коли на сина кричить...!
Вірніше кричала, і при розумінні Цого сльоза на землю упала.
Неначе грім розпач на матір Звалився, і світ на до і після Розділився, хоча ні, геть Розвалився.
Вона залишилася сама...
Ніхто не скаже звичне "Мам",
Ніхто не скаже, як жити далі.
Адже нікому не має діла
До чужої мами...
Вірш написаний ще в 2017, тому не судіть строго. Я тоді ще не дуже вміла писати😅
2021-11-23 08:31:31
5
3