Присвячується батькам.
Маленьке янголя Сидить і думає про щось своє. Воно вдячне батькам, За те, що на світі цьому жиє. Воно дякує їм за крила І за те, що навчили літати! "Батьки мої рідні, милі!" "Вас теж тепер буду оберігати!" . . . . . . . . . . Автор скучає за батьками, і сподівається, що скоро з ними зустрінеться 🙂
2022-11-14 21:26:41
7
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
просто веселка
я з Івано-Франківщини і тут - багато діалектів, які в інших областях не чули😅
Відповісти
2022-11-14 21:35:50
Подобається
Н Ф
Такий ніжний віршик,що хочеться обійняти🤗
Відповісти
2022-11-14 22:14:34
1
просто веселка
@Н Ф безмежно дякую і обійми🤗🫂
Відповісти
2022-11-15 06:04:21
1
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2338
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5111