Присвячується батькам.

просто веселка

Маленьке янголя Сидить і думає про щось своє. Воно вдячне батькам, За те, що на світі цьому жиє. Воно дякує їм за крила І за те, що навчили літати! "Батьки мої рідні, милі!" "Вас теж тепер буду оберігати!" . . . . . . . . . . Автор скучає за батьками, і сподівається, що скоро з ними зустрінеться 🙂

2022-11-14 21:26:41

7

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

просто веселка

я з Івано-Франківщини і тут - багато діалектів, які в інших областях не чули😅

Відповісти

2022-11-14 21:35:50

Подобається

Н Ф

Такий ніжний віршик,що хочеться обійняти🤗

Відповісти

2022-11-14 22:14:34

1

просто веселка

@Н Ф безмежно дякую і обійми🤗🫂

Відповісти

2022-11-15 06:04:21

1

Схожі вірші

Всі

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

42

15

2129

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12624