Емоції...

просто веселка

В мені вином течуть емоції, То веселі, то сумні... Життя летить знов без гармонії, Такі бліді, мертві дні... В мені вирує дивний страх, Що залишуся ніким... В ніжній совісті запанує крах, Якщо серце стане злим... В мені кипить чисте кохання, Якось дивно на душі... Були наївні думки про зізнання, Та завмерли вуста мої... В мені є ненависть і каяття, Іронічно, чорне і біле... Так багато грішила за життя, Та вибачення мої щирі... В мені так багато бринить всього, Є багато зла й добра... Емоції і вчинки не стануть сном, Якщо щось сіяв жди жнива...

2023-01-05 20:47:22

6

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

просто веселка

дякую 🧡

Відповісти

2023-01-06 09:38:25

Подобається

Микола Мотрюк

Людина вся зіткана зі суперечностей... В ній присутнє зло й добро (в кожній людині в різних співвідношеннях)... Та й за все, що вчинили будемо або нагороджені, або покарані (інколи, чи часто ми самі себе караємо) ще за життя земного, чи в потойбіччі... Та й від Бога не сховаєшся нікуди... і ніщо не сховане перед Ним... Прийде час, і все таємне стане явним...

Відповісти

2023-01-06 20:34:33

1

просто веселка

@Микола Мотрюк дякую за такий розгорнутий коментар і я цілком з вами погоджуюсь)

Відповісти

2023-01-06 20:58:16

1

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

43

7

1655

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11405