Емоції...
просто веселка
В мені вином течуть емоції, То веселі, то сумні... Життя летить знов без гармонії, Такі бліді, мертві дні... В мені вирує дивний страх, Що залишуся ніким... В ніжній совісті запанує крах, Якщо серце стане злим... В мені кипить чисте кохання, Якось дивно на душі... Були наївні думки про зізнання, Та завмерли вуста мої... В мені є ненависть і каяття, Іронічно, чорне і біле... Так багато грішила за життя, Та вибачення мої щирі... В мені так багато бринить всього, Є багато зла й добра... Емоції і вчинки не стануть сном, Якщо щось сіяв жди жнива...
2023-01-05 20:47:22
6
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
просто веселка
дякую 🧡
Відповісти
2023-01-06 09:38:25
Подобається
Микола Мотрюк
Людина вся зіткана зі суперечностей... В ній присутнє зло й добро (в кожній людині в різних співвідношеннях)... Та й за все, що вчинили будемо або нагороджені, або покарані (інколи, чи часто ми самі себе караємо) ще за життя земного, чи в потойбіччі... Та й від Бога не сховаєшся нікуди... і ніщо не сховане перед Ним... Прийде час, і все таємне стане явним...
Відповісти
2023-01-06 20:34:33
1
просто веселка
@Микола Мотрюк дякую за такий розгорнутий коментар і я цілком з вами погоджуюсь)
Відповісти
2023-01-06 20:58:16
1
Інші вірші поета
Снова сенсей один. ... Симфонія зла. Девочка.
Інші поети
mikami
@mikami
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5295
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2416