Ханахакі.
В мене вросли квіти ... За що ця любов? Ти був таким милим ... Повернуся знов! Я чомусь така необачна! Дивне кохання ... Від цієї хвороби мені лячно! Таке важливе зізнання ... Квіти, квіти, всюди - вони! Ти щось запідозрив... Хочу до тебе знову летіти, йти! Та спиняють каплі крові... . . . . . . . . . . "Ханахакі – хвороба нерозділеного кохання. Людина, яка страждає від нерозділеного кохання, кашляє квітами, що обволікають зсередини його органи. Автор знову читає фанфіки про ханахакі 🙂
2022-10-14 05:40:10
5
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
просто веселка
максимально дякую 🧡☕🧡
Відповісти
2022-10-14 05:41:01
Подобається
Cryda Cooper
А прикиньте якщо ця хвороба була в видимою в нашому реальному житті... Отак ідеш собі і бачиш людей повних квітів...
Відповісти
2022-10-14 16:25:07
1
просто веселка
@Cryda Cooper це було б мабуть трішки сумно😅
Відповісти
2022-10-14 17:00:27
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
104
8
12230
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1540