Не вбивайте в людині добро...
Усміхалася так щиро, Та була нікому не потрібна... Неначе чудо дивне, На янгола, чомусь подібна! Вона - прекрасна завжди, Погляд не відірвати! В очах - рясні зелені барви, І відтінок твоєї зради... Вона була прекрасна квітка, Ніжна і ранима... Та тепер сміється рідко І вбиває очима... Знищили в ній янгола злом, А може й холодом... Вона тепер мріє бачити кров, Друга, який став ворогом...
2022-12-13 21:19:26
9
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
просто веселка
@Микола Мотрюк допомогти повернути попередній стан доброї людини зможе лише така сама добра людина, мабуть... Дякую за такий розгорнутий коментар, саме такі мотивують писати й надалі 🧡
Відповісти
2022-12-13 22:01:17
1
просто веселка
спасибі 💓
Відповісти
2022-12-13 22:01:26
Подобається
Микола Мотрюк
А найгірше те, що такими вбивцями добра найчастіше є рідні, найближчі, найбажаніші, найдорожчі тобі люди... люди, яким відкриваєшся повністю, оголивши всі свої слабкі місця... люди, яким найбільше довіряєш, і віриш (а інакше любити - неможливо), що вони ніколи не зрадять, не зроблять тобі боляче, не вдарять ножем в спину...
Відповісти
2022-12-13 22:12:22
1
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1821
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4036