Селфхарм.
просто веселка
На твоєму тілі - шрами, А хтось це романтизує... Розбиті вщент ідеали... "Сам собі рани намалюю!" Ти не знаєш, як спинитись, Душа і стіл - в крові... З жалістю будуть дивитись І засуджувать в душі... . . . . . . . . . . Самопошкодження, іноді використовується англіцизм селфхарм (від self-harm) — навмисне пошкодження свого тіла через внутрішні причини без суїцидальних намірів. Мене іноді дратує коли діти 11-13 років "романтизують" депресію і селфхарм. Я мала і те і інше і повірте нічого романтичного в тому немає! Єдине, про що ти тоді думаєш, як би не зійти з розуму і щоб про це не дізналася мама. Це не про маленькі порізи на руках і сумну музику в навушниках... Це про стан, коли ти не помічаєш елементарних речей і приходиш до тями, коли твоя кофта і зошит "залиті" в крові, а в кімнату стукає мама, бо ти її не вчув, навіть за восьмим разом.
2022-11-02 21:01:25
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
просто веселка
в цілому романтизація будь-яких розладів і хворіб це не є щось нормальне, але дітям це не пояснити, тож вони романтизують все підряд
Відповісти
2022-11-02 21:19:32
Подобається
Інші вірші поета
Думки в голос ... Душа художника Слабость в глазах. Любов.
Інші поети
BON BON
@bon_bon_c0xu
нnw αsω
@hnwasw14
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2423
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1583