Ті моменти...
просто веселка
Ваза з квітами на розбитім вікні, В сльозах холодні ночі. Спогади про те, як ми були малі, Заставляють пекти очі. Вітер залітає крізь щілини, В коридорі вішалка пуста. Мрії дитинства розбиті, Бідна загублена душа. Хочеться вернутися в той час- Коли все було різнокольоровим. Мама готує малиновий чай, А тато ввечері, приходить з Цукерками додому. Просто хочеться відчути знов, Ті моменти- Коли все було привітним. Голова не була забита проблемами, А ми було безтурботними дітками.
2021-11-09 07:01:16
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Tianna Mase_
Як завжди прекрасно 👏❤
Відповісти
2021-11-09 08:39:45
1
просто веселка
@Tianna Mase_ пасібочки ☺️
Відповісти
2021-11-09 08:42:44
1
Інші вірші поета
З висотки... Ангел під дощем. Я все ще думаю про тебе... Не така як усі...
Інші поети
Elae Marks
@Elae_Marks
Aila
@aila4u
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
42
5
1324
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10908