Один в полі воїн!
просто веселка
Десь з гордістю було чутно, "Я - сильна людина!" Цей подвиг - незабутній "Бо в душі - сила!" Дівчина юна ангела крила, Чомусь в бою сама... На світі ще так мало жила Та б'ється одна... І навіть попри сльози і біль, Вона дістане меча! В її серці давно живе звір, Якого видно в очах... . . . . . . . . . Можливо з часом редагую цей вірш 🙂
2022-11-25 19:54:32
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
Я в захваті🤩🔥. Це так чудово й емоційно, а ще є над чим задуматись. А хтось себе можливо упізнає. Просто як на мене це можна віднести і до якоїсь історії із життя. Вірш неймовірний!👏🌹
Відповісти
2022-11-26 08:43:42
1
просто веселка
@Сандра Мей щиро вдячна за такий коментар, ви мотивуєте писати і надалі ♥️
Відповісти
2022-11-26 11:54:48
Подобається
Інші вірші поета
Лист. Тривожність... Балерина. Голуб миру!
Інші поети
Seyfe
@Seyfe
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2632
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12171