Весна.
просто веселка
Я жду ранню весну, Коли навкруги все оживає! Пташки радість несуть, А квіти так ніжно розквітають! Я люблю теплу весну, Коли сонце, цілуючи, зігріває! Бджілки в вишнях гудуть, "Дивись - там журавель літає!" Я обіймаю пізню весну. Так неохоче її завжди відпускаю! Та я обіцяю, тебе діждусь, Разом з літом бігаючи полями!
2022-02-09 19:35:50
11
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
просто веселка
@Evening_Star пасібочки 🌼☕🌼
Відповісти
2022-02-11 11:55:03
2
Яна Шинко
Мені аж самій захотілося, щоб весна прийшла. Ти так гарно описала природу, молодець!!! (｡•̀ᴗ-)✧
Відповісти
2022-02-11 12:22:30
1
просто веселка
@Яна Шинко максимально пасібки ｡◕‿◕｡
Відповісти
2022-02-11 12:23:57
Подобається
Інші вірші поета
Щось. Такий важливий спокій. Щось. Філософія...
Інші поети
EmmaGolfild
@EmmaGolfild
Venti//
@ArchontOfFreedom
Ната
@MataMark
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1881
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4835