Присвячується всім поетам.
просто веселка
Зібрались поети за столом, Так багато різних людей... Кожен з них - слова король, Заклинач дивних ідей! Кожен з них має свій стиль, Комусь головне мрії, почуття ... Є авангардист не простий, А в когось вірш - думок зібрання! Та кожен поет чудовий, Головне щирість слів! Мистецтво - це ж свобода, Політ фантазії, думок і мрій!
2022-10-31 21:28:17
10
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Сандра Мей
Краще й не сказати❤️ Дякую авторе за такий чудовий вірш, який надихає творити)
Відповісти
2022-10-31 21:30:02
1
просто веселка
@Сандра Мей А вам дякую за теплі слова і мотивацію 🌻🧡🌻
Відповісти
2022-10-31 21:30:35
2
просто веселка
спасибі 🧡
Відповісти
2022-11-01 09:58:55
Подобається
Інші вірші поета
Счастье. Мрійливі ночі Без назви... Вовчиця.
Інші поети
TVOY 50/50
@fidelium_semper
Veronica_Kovalenko
@veronika_kovalenko
Corbie
@ezzylryb
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
52
39
1619
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11283