Я переможу розчарування.

просто веселка

Я стараюся злетіти, Та діє сила тяжіння... Бажала не тремтіти, Та лякали власні вміння... Я знаю собі ціну, Та кажуть, вона - завищена! Я мала власну мрію, Та обставинами її - знищено... . . . . . . . . . . . . Той момент, коли в 17 маєш отримати диплом з відзнакою, не залежиш від батьків, тобі пропонують непогану роботу декілька роботодавців одночасно, але ти всеодно повинна їхати за кордон, бо в рідній країні навіть в довоєнний час заробити на власне житло і автомобіль було майже неможливо... Я люблю свою країну і людей тут, просто не розумію, чому мій тато з вищою освітою і червоним дипломом майже не бачив мене в дитинстві через заробітки за кордоном? Чому я зараз з досвідом роботи і затребуваною спеціальністю теж маю їхати на заробітки, для нормального рівня життя? Що з нашою державою не так?

2023-05-30 20:03:35

7

0

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

3984

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

85

0

4184