Свіча
Вітер. Злива. Безсоння. Гасне літо залене. Падають на підвіконня Жовті долоні клена. Серце щемить від болю. Вмиті безсонням очі. Я, а поряд зімною – Чорна безодня ночі. Запалю свічу з віком віч-на-віч. Запалю свічу, щоб здолати ніч. Запалю свічу у тривожний час. Помолюсь вогню, щоб вогонь не згас.
2018-02-10 08:46:26
6
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Сергей Тимкин
👟👟👟👟👟👟👟👟👟👟👟
Відповісти
2018-03-05 15:28:58
2
Сергей Тимкин
, бля ты тут😂😂😂последний читай
Відповісти
2018-03-05 15:47:47
1
Александра Фрай
По традиции, туфельки в бой 👠👠👠👠👠
Відповісти
2018-03-05 16:06:21
2
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
84
0
3994
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3773