Вірші
моєму Kleiner Falke.
що буде далі? майбуття чи забуття?
що буде далі в світі цім без тебе?
як буде потім йти моє життя?
знайду я? чи, може, загублю себе?
я у питаннях гублюся ночами,
із зошитом ловлю твій образ в снах,
мариться, як цілуєш до нестями,
а як прокинусь - знов охопить страх.
ти - мій етюд зимової зневіри,
ти - мій найбільший когнітивний дисонанс,
я так хотіла б знов тобі повірить,
та я не вірю геть собі. то чи є шанс?
заграй Бетховена на клавішах душі,
хай музика уся ллється крізь кров!
та не Шопена, він мені трохи чужий,
а ти - мов рідний. ти - моя любов.
я не соромлюсь тебе, та трохи боюся
кинуть на тебе погляд, просто обійняти..
проте лише з тобой щиро сміюся,
й лише тебе, віриш, не хочу проганяти.
все в світі починається з любові,
але моя до тебе почалась не так..
вона пішла із твоїх уст та мови,
із блиску у твоїх юних очах.
я пам’ятаю все. хоч ми і виросли,
а ти філософом як був, так і зостався,
проте іскри моїх думок іще не вигасли,
і я не забуваю те, як усміхався.
не хочу, аби ми з тобой прощались,
не хочу, аби далі - забуття,
я мрію, щоби міцно обійнялись
і зрозуміли, що на горизонті - майбуття.
0
0
131
