#27
Я задихалася під поглядом твоїм,
Як та троянда у плюща оковах,
Що захищаючи її красу від рук чужих,
Своєю міццю ніжності вбивав бутони.
Перекриваючи останній кисню дóторк,
Ти доплітав свої зелені темні мури.
Тепер ти сонцем насолóдишся удóсталь,
А я в тіні твоїй блідніти вічно буду.
Ти захистив мене від всього світу злого,
Дізнавшись про троянди гірку долю.
А я б сховала всі свої шипи і гідність,
Віддалася б за день життя на волі.
Та я зів'яла недочекавшись осені приходу:
Ти знеможливив мóє існування.
Попереду зима, вона розсудить нас -
У вічній мерзлоті погине це кохання.
2020
.
.
.
2021-03-26 19:57:54
3
0