#34
Ти не приходь сюди цієї ночі: Тут - шторм, і всюди зламки кораблів. Я сипати не хочу собі сіль на очі, Повіривши твоїй новій брехні. Поки ти вишукано плутав підсвідомість: Не відчуваючи ногами берегів, Я безнадійно поринала в невагомість Твоїх нав'язливих думок і почуттів. Як геніально ти поставив драму: Я граю роль, а ти єдиний мій глядач. Засмучує лиш те, що в нашому "театрі" Ти й режисер, і сценарист, й освітлювач. 2021 . . .
2021-05-14 11:02:50
10
0
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2342
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2647