#35

Adaira

Ці очі... в них можна потонути. І не знайшовши рятувальний круг, У темряві тій синій нáвічно заснути, Піти на дно на чорну глибину. Туди, де сонця променів ніхто не бачив, Де вічні сни дрімають на піску. Де ноти суму поміж хвилями лунають, Допоки хтось живий туди не зазирнув. Ти лиш поглянь в блакиті ту безодню, Вона тебе поглине вщент - ти на межі: Або покинь мерщій душі моєї море, Або пливи зі мною весь невічний вік.

2021-09-12 10:25:32

5

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Олег Шемчук (ОЛШ)

Чудовий вірш!

Відповісти

2021-11-22 03:47:23

1

Adaira

Дякую⚘

Відповісти

2021-11-22 10:13:50

Подобається

Схожі вірші

Всі

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

35

4

2529

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

46

5

2200