Hidden

Ail

I smile I laugh I help I fake it all I have gone through years without a blink of hesitation As I smile As I laugh As I help, my heart chips away, bit by bit Nothing I do is real anymore I have no one to comfort me when I cry So I pretend instead I pretend that all things are good and happy, my negative emotions stored away in a warehouse of old things I don’t need anymore So when I leave the comfort of my house, my tears dry, my heart is devoid of emotion and my fake smile is plastered onto my face So when I go to school I smile like I would after years of practice So when I go to lunch I laugh like nothing is wrong So when I sit down in the classroom I help other students like I understand what is going on But when I come home, the facade is over When I come home, all the walls I build break and crumble, leaving a pile of rubble When I lay down on my bed, a slow trickle of tears meets my pillow My chest heaves and my heart asks why it holds such a burden My eyes burn and my stomach churns at the prospect of keeping my true self hidden away I drift away from this world, making up it’s own fantasies and dreams I drown in the beauty of a story and my heart begins to pump again My stomach has calmed down, my chest beats as it usually does And my mind swirls And so I remember, My heart may be cracked and broken and jagged, but it is still beating and that is all that matters -A

2021-02-23 00:18:11

0

Схожі вірші

Всі

Unbreakable heart

B I

Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart

49

1

15915

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12739