Hidden

Ail

I smile I laugh I help I fake it all I have gone through years without a blink of hesitation As I smile As I laugh As I help, my heart chips away, bit by bit Nothing I do is real anymore I have no one to comfort me when I cry So I pretend instead I pretend that all things are good and happy, my negative emotions stored away in a warehouse of old things I don’t need anymore So when I leave the comfort of my house, my tears dry, my heart is devoid of emotion and my fake smile is plastered onto my face So when I go to school I smile like I would after years of practice So when I go to lunch I laugh like nothing is wrong So when I sit down in the classroom I help other students like I understand what is going on But when I come home, the facade is over When I come home, all the walls I build break and crumble, leaving a pile of rubble When I lay down on my bed, a slow trickle of tears meets my pillow My chest heaves and my heart asks why it holds such a burden My eyes burn and my stomach churns at the prospect of keeping my true self hidden away I drift away from this world, making up it’s own fantasies and dreams I drown in the beauty of a story and my heart begins to pump again My stomach has calmed down, my chest beats as it usually does And my mind swirls And so I remember, My heart may be cracked and broken and jagged, but it is still beating and that is all that matters -A

2021-02-23 00:18:11

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12563

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

2927