Вірші
Геть!
Тільки посмішка застигла оповила мої губи.
Та ще й зовсім непомітно колихнувся серця клокіт,
Як відчув я у повітрі весь накал сліпої злоби,
Що пекельним дикім вальсом перетворює на клопіт,
Дня мого безмежний спокій.
Звідусіль лунає гасло, матом змащене так рясно,
Що не треба гучномовців, щоб відчуть його прекрасно.
Тож і я мовчать не стану, а скажу вам панство гласно:
Місце бл@дям є у лазні,
Банду геть! На полок блазні!
20
0
399
