Пихаті як павич

ORCHAK

Вже спалахнули зорі в небі І де ні де включають фонарі Птахи злетілися до гнізд Розпочали вечірній спів Цвіркочуть по кущах комахи Та розлітались каржани Все так було, жило і буде Циклічність тут не має меж До нас гуло життя і після буде Бо ми як ті комахи на Землі Цвіркочем щось та буркотим Гадаєм - знаєм сенс життя Але життю до нас неначе до комах Діла немає зовсім, та не було ніколи Але ж ми прагнем важності Пихаті ходим як павич Все, я розчиняюся у тьмі Набридли думки ці брудні Бо краще помовчати часом

2021-12-30 12:23:01

Інші вірші поета

Кудлатий співрозмовник Похмілля Пустеля,ворог і намисто Текіла

Інші поети

_Юпитер_

@_Cuddlies_

Veronika Yupyn

@Veronika_Yupyn

Rogachova

@Rogachova

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2806

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

2498