світ брехливих облич
опуститься завіса і спектакль закінчиться. більше не потрібно ховатися за сотнею гримас. нудота до горла миттю підступиться, нагадуючи безглуздість людських мас. я пам'ятаю обличчя які брешуть, їх червоні щіки і лицемірний характер. вони будуть їсти, що пожнуть, нехай давляться ложкою з смердючих трав. дощ змиє бруд із їхніх прекрасних рук, але душа їхня залишиться брудною. завтра я знову увійду в цей світ гадюк, вийшовши звідти морально вбитою.
2022-02-12 13:27:27
4
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2488
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3110