люби мене

Aleksis Wind

кохай мене, запам'ятай мій голос випали моє ім'я собі на грудях. пам'ятаєш? ти завжди хотів полетіти в космос. але тобі завжди заважали дощі. люби мене, запам'ятай мої дотики, без пігулок тут не обійтися. і щоразу дивлячись у своє відображення, просто візьми мені та посміхнися. люби мене, переслідуй де тільки можна. шукай мене в обличчях інших. я з'явлюся у твоїй свідомості тільки, запам'ятай же цю хвилюючу мить. кохай мене, кохай мене так, як кохав би іншу, люби так, як любив би себе. і кожного разу когось іншого цілуючи, ти пам'ятай, пам'ятай тільки мене.

2021-02-22 13:57:02

Інші вірші поета

Після зустрічі з тобою моє кохання лист до чоловіка світ брехливих облич

Інші поети

Vinay Deshlahare

@avin_rafael

Лия Фатора

@Liya_Fatora

Najma AL

@Najma

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11509

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1284