здається, раніше не кохала

Alexa Rivera

Здається, я ще так нікого не любила Я бачу в тобі свій сенс життя І ця любов, що разу дарує мені крила І відчуття, що я жива Ти знаєш, я ще так нікого не любила І Спів птахів, шелест листя Без тебе,мій рідний я зовсім не жила А зараз, з тобою відчуваю щастя Я точно ще так нікого не кохала Була радість, симпатія,весна Але, щоб кохати - не кохала А зараз точно, чую, що вже пора.. 14.05.2024

2024-05-15 21:17:14

Інші вірші поета

якби ж я знала клята маска ненавиджу, але так люблю

Інші поети

Юрий Тим

@currentlib

Merees Nero

@Merees_Nero

Une petite fourmi

@UneFourmiEcrivaine

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

1745

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1059