Щастя
Александра Атаман
І що би не будо назовні, Де б тіло не блукало, Я серцем зажди буду дома, Де щастя відчуваю. Де рідні поряд, де тепло, Де мрії цікавіші, Де друзи, сміх, де є добро, І там немає тиші. Усі гомонять про своє, І кожний другу рівня. І серце, наче не живе Завмерло на цих митях. Де всі проблеми і сварки Вирушуються мирно. І кожний руку другу жме, У цілях своїх мирних. Я сподіваюсь, друже мій, Ти теж зараз щасливий. Давай віжкинем всі сварки, І вирішим все мирно. Давай?
2019-12-17 07:54:40
0
0
Інші вірші поета
Очі
Інші поети
Time_Fune
@Time_Fune
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3150
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12856