Паперовий світ
Чому у світі так багато паперових міст? Бо люди паперові, міст цих паперовий вміст. Вони живуть, їдять, як інші люди в світі, Але життя у них лише в буденнім сірім цвіті. Міст таких багато паперових, білих, Із днями, що мають лиш віддтінки сірих. В них турботи, справи, трабли вічні, А люди вічно всі ліниві, сірі й лицемірні. Наше місто теж вважаю паперовим, Спустошенним, не різнобарвним. Всім «нема коли» на радощі життя, Нема часу й на любов, на щастя, й дитя. Усі ви люди однакові, однаково паперові. І хати паперові, зарослі, бур‘янові. Спаліть міста оці до чорта, і щоб ніколи, Чуєте, ніколи, не будували міст тих паперових. Й самих себе спаліть, знайдіть хоч час, Це ж ви для себе, для самих же нас! А...ви не чуєте... Дарма закрили вуха, Сама усіх спалю, не буде вашого і духа. А я не паперова, бо маю час для всіх, Дім не маю паперовий, там лиш сміх. І дні не сірі, а яскраві, лишень треба Дістати фарби, замалювать усе з землі до неба. А ні-сама усе зроблю, папір нещасний, Я зроблю сама цей світ прекрасним. Там будуть зорі, колір, буде натхненя, Все буде в світлих фарбах, в аквареллі. Парерове місто-паперові люди, Зафарбую вас, замалюю всі усюди. А ні-вогонь вроню, з вас стане попіл, Вугіль, не буде вас і далі, й не буде потім. Пожалій себе, папір бездраний, Ти лиш папір, ти просто марний, Не вартий цього, бо не маєш фарб ти, Я покидаю паперове місто, час йти. Бо є людина, що варта фарб моїх, Що варта почуттів й ридань моїх. Хочу життя його спасти, на мить Із міста витягти й коханням оп‘янить. Його життя не буде сірим, паперовим, Його життя настане різрокольоровим. Я обіцяю, я лиш його врятую, а тепер, Як і казала, місто спаленеє відтепер. А врятувала лиш його, бо я кохаю, Й лиш йому віддати фарби я бажаю. А ти, паперовий народе, мав долю, А зараз-все, немає сірості-немає болю. Місто-спалені сторінки, попіл, все! А я зосталась з ним, життя моє! Зроблю тебе прекрасним, а не тим, Яке спалила, і минуре разом з ним. Воно було таким, яке і місто-паперовим, Сірим, марним, безфарбовим... Я побудую місто-прекрасне, но’ве! Любов‘ю,миром й щастям повне!
2019-08-15 20:00:38
5
0
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
80
19
2401
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3656