Паперовий світ
Чому у світі так багато паперових міст? Бо люди паперові, міст цих паперовий вміст. Вони живуть, їдять, як інші люди в світі, Але життя у них лише в буденнім сірім цвіті. Міст таких багато паперових, білих, Із днями, що мають лиш віддтінки сірих. В них турботи, справи, трабли вічні, А люди вічно всі ліниві, сірі й лицемірні. Наше місто теж вважаю паперовим, Спустошенним, не різнобарвним. Всім «нема коли» на радощі життя, Нема часу й на любов, на щастя, й дитя. Усі ви люди однакові, однаково паперові. І хати паперові, зарослі, бур‘янові. Спаліть міста оці до чорта, і щоб ніколи, Чуєте, ніколи, не будували міст тих паперових. Й самих себе спаліть, знайдіть хоч час, Це ж ви для себе, для самих же нас! А...ви не чуєте... Дарма закрили вуха, Сама усіх спалю, не буде вашого і духа. А я не паперова, бо маю час для всіх, Дім не маю паперовий, там лиш сміх. І дні не сірі, а яскраві, лишень треба Дістати фарби, замалювать усе з землі до неба. А ні-сама усе зроблю, папір нещасний, Я зроблю сама цей світ прекрасним. Там будуть зорі, колір, буде натхненя, Все буде в світлих фарбах, в аквареллі. Парерове місто-паперові люди, Зафарбую вас, замалюю всі усюди. А ні-вогонь вроню, з вас стане попіл, Вугіль, не буде вас і далі, й не буде потім. Пожалій себе, папір бездраний, Ти лиш папір, ти просто марний, Не вартий цього, бо не маєш фарб ти, Я покидаю паперове місто, час йти. Бо є людина, що варта фарб моїх, Що варта почуттів й ридань моїх. Хочу життя його спасти, на мить Із міста витягти й коханням оп‘янить. Його життя не буде сірим, паперовим, Його життя настане різрокольоровим. Я обіцяю, я лиш його врятую, а тепер, Як і казала, місто спаленеє відтепер. А врятувала лиш його, бо я кохаю, Й лиш йому віддати фарби я бажаю. А ти, паперовий народе, мав долю, А зараз-все, немає сірості-немає болю. Місто-спалені сторінки, попіл, все! А я зосталась з ним, життя моє! Зроблю тебе прекрасним, а не тим, Яке спалила, і минуре разом з ним. Воно було таким, яке і місто-паперовим, Сірим, марним, безфарбовим... Я побудую місто-прекрасне, но’ве! Любов‘ю,миром й щастям повне!
2019-08-15 20:00:38
5
0
Схожі вірші
Всі
Кохаю
Я впізнаю тебе серед тисячі лиць, І тихенько, крізь світ, побіжу, І нехай вже позаду мільйони столиць, А я в полі тебе обійму. Обійму і заплачу від щастя свого, Мабуть, більшість йому навіть заздрять, А мені вже давно на них все одно, І на те, що вони мені скажуть. Я, мій милий, єдиний, тобою живу, І в повітрі ловлю твої нотки, Я для тебе співаю і стрічку нову, Запишу у своєму блокноті. Ти малюєш мій сон із мільйону казок, У якому такі різні барви! Ти даруєш мені той рожевий бузок, А із ним, мов мереживо, чари. Від обійм, поцілунків твоїх я горю, Мов метелик над вогнищем синім, Боже мій, якби знав, як тебе я люблю, Якби знав, як без тебе я гину.
98
15
7504
Why?
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8042