Звінок маленький світ
Аліна Собакар
Що для вас звінок? Для мене то є світ і Щасття я чекаю кожну мить поруч тут людину побачити ніби обійняти 😰 Бо важко бути без тебе моя рідненька ❤️ Коли скільки днів минає час 😔 Його не спинити 😔❤️ Мрія моя проста тебе побачити Ті очі мій маленький світ 💔 Сонечко аби знала як я тебе люблю 🥺❤️ Не можу передати словами я той час спиню очах твоїх залишається 💔 Ти не просто подруга моя Ти близька людина до серця 🥺🥺 Для іншого то нічого не означає для мене то маленьке диво ❤️ Киця кожне слово твоє пам'ятаю ти життя яке завжди буду поруч буду чекати 😢😔💔 Обіймаю міцно міцно тебе кіцюня ❤️ Не знаю не раз тебе згадаю люблю тебе подумки зажди поруч завжди разом 💔 Ти моє життя повітря повір мало кому то скажу ти моє от і все на все життя тебе обрала ❤️😔😔 Обіймаю твоя назавжди 😔 Завтра знову-таки панок я тебе задаю 🥺🥺💋 Чекаю 🥺
2025-01-25 18:01:48
3
0
Інші вірші поета
Увійшла у всвіт Ти моє все ти моє життя моє повітря Така моя Кохання є вилика сила
Інші поети
it'sdher _
@ddher_
Схожі вірші
Всі
"Hannah"
Jojo Harl
Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.
68
6
17157
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12389