Біль
(18+)
Біль, біль, біль і більше нічого. Начебто, була оптимісткою, та, певне, минулося. Вже ні в чому, якщо так подумати, немає сенсу. Виявляється, жити буває боляче. Чесно, не знала. Насилля в сім'ї було наче марево, а зараз я маю травми, психологічні у тому числі. Ні, ні, я не з мовчазливих, та правда не факт, що лікує. Хлопець, який сконав од раку, не позве мене заміж, навіть не спробувавши. Залишить мене сиротою тигятися по світові. Так, так, "депресія" надто гучне слово; не варто ним розкидатися направо-наліво, проте, хіба це не вона? Ну, а як ще назвати штуку від якої хочеться кричати, ні, навіть верещати уночі? Певне, нічними кошмарами. Час вгамовує біль, так розказували.. Але як його відкидати, якщо тільки після його смерті дізнаєшся, що була йому коханою? *надто гучно*
2021-03-26 01:37:40
1
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2685
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6365