Вірші
Біль
Біль, біль, біль
і більше нічого.
Начебто, була оптимісткою,
та, певне, минулося.
Вже ні в чому, якщо так подумати, немає сенсу.
Виявляється, жити буває боляче. Чесно, не знала.
Насилля в сім'ї було наче марево, а зараз я маю травми, психологічні у тому числі.
Ні, ні, я не з мовчазливих,
та правда не факт, що лікує.
Хлопець, який сконав од раку, не позве мене заміж, навіть не спробувавши.
Залишить мене сиротою тигятися по світові.
Так, так, "депресія" надто гучне слово; не варто ним розкидатися направо-наліво,
проте, хіба це не вона?
Ну, а як ще назвати штуку від якої хочеться кричати, ні, навіть верещати уночі? Певне, нічними кошмарами.
Час вгамовує біль, так розказували..
Але як його відкидати, якщо тільки після його смерті дізнаєшся, що була йому коханою?
*надто гучно*
1
0
395
Прикипів, закохався
я буду називати тебе "коханням",
буду букети купляти,
щоранку варитиму каву
та міцно тебе обіймати.
я відчуваю, що ти та людина,
яка є рідною для моєї душі.
ти є тим сонцем, єдина,
що сяє попри дощі.
я хочу, щоб ти відчувала себе принцесою,
моя ти прикрасо,
і обіцяю це забезпечити,
не зважаючи на минулі образи.
хочу до себе тебе приголубити,
ніколи не відпускаючи.
хочу, як накип до чайника,
прикипіти не полишаючи.
4
0
411
