I'm a trouble
Amon Din
Sometime tomorrow I'll take it slower, Some better words, some better story Some sure progress, not just a notion. This is the promise. Today I speed ahead of my prospects Emotions complex, stumbling verses Crumbling curses, Arguing, worthless, Dreaming of perfect. Trouble my name Struggling shame Sharing the pain Wearing the same Not to be blamed For singing in shades I'm a trouble walking by Best of times I'm a Trouble asking why Start to rhyme When I need to rise When I need trust Test the limits Hey, forgive me... I'm a trouble to the bone Tryna make the difference, Tryna mend the wrong.
2020-12-10 10:08:02
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Mehak Kapoor
Would you like to publish your content in book??
Відповісти
2020-12-10 16:29:48
Подобається
Mehak Kapoor
@Amon Din check message box
Відповісти
2020-12-12 10:17:38
Подобається
Інші вірші поета
#Banner Perfect day Mess with don't know Am I missing something?
Інші поети
Jeon jung Naomi
@TaeTa_e_17
GRAFO
@grafo
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
14364
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11527