Мені наснився сон...
Мені наснився сон страшний Де брат вбиває брата, Де Україна у вогні, І хлопці з автоматом. Мені говорять всі -"Тікай , біжи!", А я стою і плачу , Це- вже четверта осінь у вогні А мати жде солдата . У сні я бачу тільки смерть, Криваві п'ятна, Моя країна у вогні А мати жде солдата . Відкрию очі , всі в сльозах , Дивлюсь в вікно... І страшно. Четверта осінь без війни А сни страшні ще бачу .
2020-08-22 14:53:20
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
І хлопці з автором . Я не зрозуміла що ви тут хотіли сказати. А так гарно
Відповісти
2021-04-16 05:14:24
1
Анастасія
@Сандра Мей дякую ☺️
Відповісти
2021-04-16 05:23:53
1
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5400
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11237