Кругаварот жыцця
Арлин Адамсон
Цяжэй за ўсё — нясці свой крыж Да самага канца. Здраджаем мы заўсёды; крычым: "Распні Хрыста!" А потым на каленях скрозь слёзы і наўзрыд Мы просім прабачэння за ўсе свае грахі. І Бог наш міласэрны даруе нам усё, Бо любіць нас бязмерна, як Сына Сваяго. А мы пасля адразу ідзём грашыць далей; І выбіраем горда: "Распні Хрыста хутчэй!"
2020-03-27 14:03:03
13
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Арлин Адамсон
@Вікторія Тодавчич Дзякуй❤️😘
Відповісти
2020-03-27 14:04:41
Подобається
Принцесса Лягушка = львица
О Боже как красиво и все понятно.
Відповісти
2020-03-27 14:07:18
1
Арлин Адамсон
@Принцесса Лягушка = львица Я очень рада, спасибо❤️🤗
Відповісти
2020-03-27 14:07:52
Подобається
Інші категорії
Вірші в прозі Любовні Для дітей Ода Для підлітків Радісні вірші
Інші поети
bas_mala
@bas_mala
GannMorgana
@GannMorgana
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5926
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3144