Блог
Всі
Думки вголос
Так воно дивно насправді, знову щось писати, коли то все майже ніхто й не читає. Про мене, то все одно що на повному серйозі намагатись вести діалог з немовлям - просто підтримуєш розмову за двох співрозмовників, витягуючи ситуації власноруч. Знаєш же точно, що дитя не засудить, тому й продовжуєш читати думки в порожнечу, несвідомо все ще чекаючи відповіді...
1
138
Думки вголос
Дорогий щоденник, я все ще обожнюю їсти, але ходжу голодна. Я все ще люблю спать та сплю по мінімум годин вдень. Це більше ніж неправильно. Чому, власне, ми маємо робити те, що треба, а не те, що хочеться? Я не турбуюсь про себе, та й найрідніші не знатимуть того. В холодильнику декілька яєць, трішки молока та й годі. В кишені всього трішки грошей. Вистачить може, хіба на картоплю. І це знову проблеми дорослих, я маю їх вирішувати та поїсти. Поїсти не тому, що люблю це, а хоча б для збереження життєвих сил. Це не моє життя, не мої дії. Дорогий щоденник, я не живу, я спостерігаю за власним життям десь зверху. Спостерігаю засмучена. Знову.
2
85
Так ризикую...
Цікаве, Думки вголос, Різне
Я маю ризик закохатися у себе,
Бо то ж єдина у світі людина
Котра хоч зірку дістане із неба,
Та буде поруч, коли є потреба
І ніж не встромить ніколи у спину
2
122
Вірші
Всі
втома/
Не забудь приховати свою втому
Тримайся! Навіть якщо сил немає
Сьогодні знов повернешся додому,
де ніхто тебе не чекає
Де ніхто не заварить чаю
Не обійме й не поцілує
Зсередини по-троху згасаєш,
Та й чи ззовні живеш? не знаю
Вже навряд чи хто полікує
Тиша, темрява і думки в голові
вирують по колу несамовито
Забагато стекло вже крові
в те трухляве корито.
Сьогодні знов повернешся додому,
де ніхто тебе не чекає
Замість крапки ти ставиш кому,
Й пишеш те, що ніхто не читає
2
0
89
\Не варто було|
Наче інший сценарій та все той же спектакль
Наче інші актори, але й ролі ті самі
В стакані з водою карвалолу п'ять крапель
Розчинилось. Цього разу не мамі,
А для себе те зілля варилось.
Неможливо збагнути де допущено помилку,
На якому етапі усе пішло шкереберть
Можливо варто було тоді вилку
Не діставати з шиї доки смерть
Надсилала останню посилку.
Можливо, а можливо не варто було
Просто занадто мене дратувати.
Те тіло ще дихало б і жило б,
Аби здогадалось не провокувати.
Та байдуже.
В'язниця то просто кімната.
Чи легко вбити людину фізично?
Чи легше від наявності мотиву та агресії?
Принаймі вбивство, для багатьох звично
Але лиш моральне і лиш після сесії.
Я прокинулась нарешті після сну.
Поруч труп
В руці вилка, на одязі кров.
Я здавала борги, писала роботи і...
Їла суп.
Невже не втрималась знов?
Цього разу, Петренко Любов...
Світла пам'ять... Але темна кімната
Не варто було мене провокувати.
2
0
97
Я люблю дощ
я люблю дощ. люблю, а значить так і є
Люблю ці краплі, що на шкірі відчуваю
І так стояла б вічно під дощем, бо це моє
Від того, що люблю, себе я не ховаю
Люблю йти просто неба під дощем,
Навіть якщо то злива, ллє як із відра
Коли ж би то нагода трапиться іще,
Аби відчути дощ я на собі змогла.
Всі кажуть, що люблять таку погоду
Та, боячись промокнути, ховаються
Бо люблять здалеку і не саму воду,
А те, що після дощу відбувається.
А я люблю й калюжі від дощу також
Гуляти ними теж окрема насолода.
Наче в дитинстві: йдеш і мрієш... Що ж,
Сказати нічого, прекрасний стан природи.
2
0
248
