Що таке кохання?

Андрій Супрович

Що таке кохання? Що ми, про нього взагалі знаємо? Для чого дається воно нам? Що нам дають ці почуття? Кого у світі ти шукаєш? Чи все життя, чекаєш ти когось? Що таке кохання? Для кого серце, твоє б'ється? Для кого, створює свій тепм? Для кого прокидаєшся ти зраку? Для кого ти, не спиш всю ніч? Що таке кохання? Задаємось цим питанням, Шукаєм в душах насправді, Те саме справжне, Моє, твоє, наше кохання. Те почуття, яке нас окриляє. Піднімає нас знов і знов. Так все таки, що таке кохання? Що це, хімія у голові твоїй? Чи дар, Господа твого? Що таке кохання? Про що вони всі пишуть? Що оспівують у віршах? Кого і як кохали ті поети? Про що писали цей романах? Для кого складені всі оди? Кохання яке розписане в рядках, Оспіване в твоїх віршах. А що для тебе є кохання?

2019-01-18 19:00:20

3

0

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

46

44

2503

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11353