Що таке кохання?

Андрій Супрович

Що таке кохання? Що ми, про нього взагалі знаємо? Для чого дається воно нам? Що нам дають ці почуття? Кого у світі ти шукаєш? Чи все життя, чекаєш ти когось? Що таке кохання? Для кого серце, твоє б'ється? Для кого, створює свій тепм? Для кого прокидаєшся ти зраку? Для кого ти, не спиш всю ніч? Що таке кохання? Задаємось цим питанням, Шукаєм в душах насправді, Те саме справжне, Моє, твоє, наше кохання. Те почуття, яке нас окриляє. Піднімає нас знов і знов. Так все таки, що таке кохання? Що це, хімія у голові твоїй? Чи дар, Господа твого? Що таке кохання? Про що вони всі пишуть? Що оспівують у віршах? Кого і як кохали ті поети? Про що писали цей романах? Для кого складені всі оди? Кохання яке розписане в рядках, Оспіване в твоїх віршах. А що для тебе є кохання?

2019-01-18 19:00:20

3

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12149

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4654