Вірші
Казка родинного тепла
Таку її долю ще мати плела,
Щаслива сім'я — це мрія жива.
В руках її нитки, що в'яжуть серця,
В кожному стібку — любов і кохання.
В кожному рядку — мрії й сподівання.
У вечірній тиші, коли зірки горять,
Збираються разом, щоб щастя вітать.
Сміх дітей лунає, як музика в серці,
А біля каміна — тепло і затишок в мерці.
Разом ми пишемо цю казку життя,
Де кожен момент — це нова доброта.
0
0
10
Тополя
В полі цвітуть тополі
А він уже не має волі.
В очах його сумує ніч,
Втрачає все, що мав зазвич.
Тополі шепчуть: "Не здавайся,
Життям своїм не зневажайся.
Воно і гірке, і важке,
Та все ж дарує щось святе".
Той голос з вітром враз розтанув,
І спогад серце лиш діставив.
Він знову йде, шукає шлях,
Хоч на душі ще біль і страх.
0
0
50
Сутність у правді
Твоя історія — це не лише казка,
Вона в кожній рані, в кожній поразці.
Не бійся відкрити свої найглибші страхи,
Бо в них приховані твої справжні шляхи.
Давай разом зустрінемо цей буревій,
Відчуємо разом, як б’ється серце твоє.
Я не злякаюсь, я не втечу,
Бо в кожній емоції — твоя сутність, твоє «я» живу.
Не ховайся за масками, покажи свою суть,
У темряві є світло, що завжди веде нас вперед.
Я прийму тебе, навіть коли буде важко, але це не суть...
Бо тільки у правді ми знайдемо наш путь.
0
0
51
